Доробок митців радянської доби (О. Шовкуненко, Т. Яблонська, М. Глущенко, В. Зарецький)

        

Після доби «розстріляного Відродження» панівною тенденцією в українському мистецтві став соціалістичний реалізм, який із 30-х років панував у СРСР, отже, і в УРСР. Цей єдиний офіційно дозволений стиль і творчий метод мав на меті оспівувати досягнення тогочасного державного устрою. Насправді, у мистецтві тієї доби реалістична складова не стала визначальною, радше воно було своєрідним переосмисленням класицизму. Відповідно до гасла «Мистецтво має бути зрозумілим народу» художники зображували трудові будні і щасливе життя людей,історико-героїчні сюжети, ідеалізуючи й романтизуючи дійсність. Цей метод перетворився на засіб нівелювання національної самобутності мистецтва. Проте навіть у цих умовах найкращі українські художники прагнули відійти від прямолінійного копіювання життя і зверталися до народних джерел, символічних образів, виразної декоративності.

       Це — Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Іван-Валентин Задорожний, Феодосій Гуменюк, а також провідні митці закарпатської школи Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Володимир Микита та інші художники.

   

                                     Шовкуненко Олексій Олексійович

 Далекого 1970 року Шевченківську премію отримав уродженець Херсона, видатний художник та педагог України Шовкуненко Олексій Олексійович (1884-1981) за серію портретів (поета М. Рильського, генерала-майора С.Ковпака, партизанки М. Вовчик) і цикл нових пейзажів. 

  Народився Олексій Олексійович 21 березня 1884 року в Херсоні. Син маляра-покрівельника вправно дерся на дахи херсонських будівель, щоб разом зі старшим братом, майстром альфрейних робіт, допомогти батькові вчасно впоратися із замовленнями городян, а ще помилуватися з висоти на панораму міста, Дніпра. Антон – старший брат Олексія, який добре малював і компонував орнаменти для трафаретів, за допомогою яких розфарбовував пароплави, навчав хлопчину азів художньої грамоти. Проте істинним наставником Олексія став вихованець майстерні Києво-Печерської Лаври іконописець Семен Семенко, який працював у відомій на той час у Херсоні іконописній майстерні Івана Клименка. 

    Саме він порадив батькові Олексія продовжити навчання сина в Одеському художньому училищі. Досить підготовленого юного херсонця зарахували одразу на другий курс. Так Шовкуненко залишив рідні пенати. Але не на завжди. Мистецьку освіту він здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917). 

У студентські роки Шовкуненко виконує такі правдиві, виразні, яскра­ві за психологічною характеристикою твори, як “Портрет дівчини” (1914), “Портрет Арбінської”, “Портрет Фадєєвої” (1923), а також серію реалістичних пейзажів Одесько­го суднобудівного заводу.

   У цей період улюбленим матеріалом митця стає акварель, і в цій техніці він домігся блискучих результатів. Поетична піднесеність, соковитість, яскравість живо­пису, життєвість образів і зв’язок майстра з повсякден­ним бурхливим життям України характери­зують твори Шовкуненка періоду 1920-30-х років. Експоновані на першій Всеукраїнській виставці 1927 року акварелі “Катери на стапелях”, “Будують баржу”, “Но­вий пором” та інші принесли автору широке визнання художньої громадськості.

“Катери на стапелях”

      Згодом молодий художник очолив одну з трьох майстерень у херсонській Пролетарській художній студії (1917-1922 pp.), пізніше - Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв, Київському державному художньому інституті. Навіть після переїзду до Одеси Олексій Шовкуненко, щороку навідуючись до брата на вулицю Декабристів у Херсоні, поспішав на Карантинний острів, щоб попрацювати там. 

   Протягом кількох років (1930—1933) Олексій Шовку­ненко працює на Дніпробуді. Будівництву цієї величної споруди присвячена велика серія його акварелей: “Бу­дівництво гідроелектростанції”, “Гребля”, “Плоти на Дніпробуді”, “Кран”, “Середина греблі” та багато інших. Значне місце в творчості Шовкуненка посідають акварелі, виконані на Донбасі. Але найбільших успіхів домігся майстер у галузі портретного живопису. У роки Другої Світової війни він пише портрети героїв, письменників, поетів, художників, артистів, вчених. Тоді були виконані чудові портрети П. Тичини, архітектора В. Заболотного, академіків О. Палладіна, О. Богомольця, Б. Чернишова, скульптора Б. Яковлева (1944), С. Ковпака (1945) та ін. Ці твори відзначаються глибоко індивідуальною характеристикою портретованих і віртуозною майстерністю виконання. Художник знаходить для кожного портрета оригінальну композицію, відповідну характеристиці персонажа, а також своєрідний технічний прийом.

У післявоєнні роки художник продовжує працювати над портретами своїх сучасників. Він пише портрети скульптора М. Лисенка (1947), артистки М. Литвиненко-Вольгемут (1947) тощо. У них автор виступає оригінальним художником із своєрідним, глибоко індивідуальним почерком, з самобутнім оптимі­стичним сприйманням дійсності. Життєрадісність і бадьорість властиві також його темпераментним пейзажам і натюрмортам.

Закоханість у навколишній світ, відданість Батьківщині сприяє його постійному творчому руху вперед. Любов О.Шовкуненка до життя, до різнобарв'я та розмаїття в природі виливається в роботі над квітковими натюрмортами і пейзажами Одеси, Києва, Уфи, Москви, створеними художником в різні роки. Пейзажі О.Шовкуненка полонять не тільки соковитістю темпераментного живопису, могутньою, що переливається через край бадьорістю духу, а й глибокою людяністю. Шовкуненко О.О. до кінця свого життя послідовно утверджував активне ставлення до природи. Вона для нього не лише невичерпне джерело естетичної насолоди, а й могутній чинник очищення людського характеру. Ось чому він був завжди вірний своїй любові до пейзажу.

Верба. 1960 рік

Розлив. Конча-Заспа. 1954 рік

Молдова.Дворик.1936 рік

Радісний день.1972 рік

Пейзаж. 1967 рік

Херсонські мотиви спостерігаються у творчих пошуках художника упродовж усього життєвого шляху. Херсонські мотиви, спогади дитинства і юності залишалися у творчих пошуках художника протягом усього його життєвого шляху. 

Насамперед вони відбилися в його захопленні етюдами, присвяченими зеленим базарам у Херсоні. Він писав їх під час своїх приїздів додому на літні канікули у період навчання в Імператорській Академії мистецтв. Один з етюдів був показаний на звітній академічній виставці 1911 р. Шовкуненко мав намір також і свою дипломну роботу написати на херсонську тематику зелених базарів, але побачивши на одній з академічних виставок неординарну за сюжетом та блискучу за живописним виконанням картину Фешина “Капусниці” відмовився від цього задуму.

      В 1917 р. у зв’язку зі смертю батька Олексій повернувся до рідного міста. В цей час він виконує замовлення приватних осіб, пише портрети своїх близьких та знайомих, а також пейзажі й численні етюди. Серед них “Квіткарки” і “Базар у Херсоні”, які разом з трьома іншими роботами експонує в 1919 р. на виставці Товариства південноросійських художників в Одесі.Більш детальна інформація за посиланням: Херсон у творчості О.О.Шовкуненка

  Слід зазначити, що Шовкуненко був видатним майстром акварельного живопису. Мабуть, найцікавішим і найзначнішим акварелістом в українському мистецтві 1930-1960 років. Його акварелі повітряні та легкі завдяки бездоганному колориту та надзвичайній чистоті фарб. У цій техніці художник виконав велику кількість портретів, пейзажів, натюрмортів.

Професор О.О.Шовкуненко на етюдах,1969 рік

Наприкінці свого творчого шляху майстер все частіше звертався до техніки пастелі. Віртуозно володіючи цією технікою, він створив серію чудових краєвидів, пройнятих поетичним настроєм.

9 березня 1970 року А.А. Шовкуненка було удостоєно Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченко за серію портретів М.Т. Рильського, Б.І. Яковлєва, С.А. Ковпака, М. Вовчик-Блакитної, М.І. Литвиненко-Вольгемут, Г.К. Савицького, М.Г. Лисенка та ін., та цикл нових пейзажів. Художник був нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Трудового Червоного Прапора та двома медалями "За доблесну працю". Помер Олексій Олексійович Шовкуненко 12 квітня 1974 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

     Твори майстра представлені у багатьох найбільших музейних зібраннях, у тому числі ГРМ у Петербурзі, ГТГ, Національному художньому музеї України, музеях Херсона, Харкова, Полтави, Дніпропетровська та Миколаєва.

В Одеському художньому музеї знаходяться живописні та графічні роботи О. Шовкуненка (“Весна”, “У порту”, “Троянди”, “Уфа”, “Портрет академіка архітектури В.І. Заболотного” та ін.). Листівки з краєвидами Одеси 1930-х років. з акварелей А.А. Шовкуненка представлені у колекції філокартиста О.О. Дроздовського. Ім'я художника присвоєно вулиці у його рідному місті та річковому пасажирському судну. 1981 року до Херсонського художнього музею надійшло понад 70 творів майстра, подарованих його дружиною Олександрою Василівною Шовкуненком. Це дозволило співробітникам музею створити монографічну експозицію робіт видатного живописця. У тому року музею було присвоєно ім'я А.А. Шовкуненка. У другій половині березня 2009 року відзначалася 125-та річниця від дня народження О.О. Шовкуненка. До ювілейної дати в музеї, що носить ім'я художника, було організовано урочисті заходи та підготовлено ретроспективну виставку творів майстра. Серед гостей були родичі художника, почесні гості з міст України та Росії, учні Олексія Олексійовича та численні шанувальники його таланту. З 30 березня по 12 квітня 2009 року у київському Арт-клубі “Каліта” відбулася виставка акварелей та пастелів О.О. Шовкуненка, присвячена 125-річчю від дня народження автора.

      Наразі Херсонський художній музей має одну з найбільших в Україні колекції творів Олексія Олексійовича Шовкуненка. До неї входить 155 експонатів: 46 – олійний живопис, інші – пастель та акварель.